Expand Cut Tags

No cut tags
[personal profile] hisime
Просто в антракті концерту Тіккі в мене закінчилася «Кав’ярня на розі» Оксани Сайко. Книжка має низку переваг: її зручно носити в сумці, дуже красива обкладинка, майже повна відсутність друкарських помилок (неймовірно!) та… мої особисті фетіші. Тобто всі ці старі книжки, бібліотеки, видавництва, Львівські кав’ярні та диваки в капелюхах. Цього добра було вдосталь і сам процес читання про той книжковий непотріб виявився неймовірно приємним.
Натомість сюжет швидше ніякий, а мова мене справді дратувала. Ок, сюжет не поганий, просто не вражає. Хотілося, щоб історія закінчилася якимись вчинками, а не лише добрими планами і неприроднім покаянням грішників. А от мова викликала в мене єдину асоціацію – колись у літературному журналі ми робили із сухого підрядника «багату мову». Це спочатку пишеш, як є, а потім обкладаєшся словниками й кожне слово в тексті замінюєш на синонім. Більш емоційно забарвлений синонім, діалектний, застарілий, власне український замість запозиченого чи щось таке. Сама по собі багата мова і великий словниковий запас – це круто, правда. Проте в тій ситуації це було аж занадто і лише тому, що так подобається начальству. Стиль – павлін-мавлін, повний печворк. От і тепер у мене склалося враження, ніби автор під час письма тримає під рукою коробочку карток з виписаними словами, які треба повставляти. Оповідь ведеться від першої особи, і я так і не змогла повірити, що сучасний підліток думає і розмовляє такими словами і конструкціями. Завеликий словниковий запас :/ І жодного сленгу, між іншим. Може, я погано думаю про сучасних підлітків. Може, я порівнюю зі зросійщеним Києвом, а там у Львові молодь саме так і спілкується. Проте вся ця історія в цілому видалася мені якось штучною, вимученою. Підліток, чиї думки пише хтось дорослий зі словником, дорослі, які раптово знаходять сенс життя. Не віриться.
І тут зринає інше питання – а як тоді писати для підлітків? З одного боку, має бути багата мова, щоб читач із чогось розширював власний словниковий запас. Треба, щоб книга ніби підтягувала читача кудись на вищий щабель. З іншого боку, потрібно писати і про сучасність, і про однолітків, та й так, щоб це було правдою, інакше не відбудеться довіри, книга не зацікавить. І як тоді? Може, автор все правильно зробив, а я вмію придовбатися навіть до переваг… Сумніви.

P. S. Ленчик, дякую :-*

Date: 2014-09-26 08:13 am (UTC)
From: [identity profile] len55.livejournal.com
у меня то же самое впечатление сложилось от стиля, когда я ее просмотрела ))) и что да, диалоги надуманные, никто так не разговаривает ))) но я ее заказывала онлайн и повелась на обложку и кофейность, подумала, что тебе такое нравится ))

Profile

hisime

July 2017

S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
16 171819202122
23242526272829
3031     

Style Credit

Page generated Jul. 24th, 2017 10:30 am
Powered by Dreamwidth Studios