Expand Cut Tags

No cut tags
[personal profile] hisime
Просто в антракті концерту Тіккі в мене закінчилася «Кав’ярня на розі» Оксани Сайко. Книжка має низку переваг: її зручно носити в сумці, дуже красива обкладинка, майже повна відсутність друкарських помилок (неймовірно!) та… мої особисті фетіші. Тобто всі ці старі книжки, бібліотеки, видавництва, Львівські кав’ярні та диваки в капелюхах. Цього добра було вдосталь і сам процес читання про той книжковий непотріб виявився неймовірно приємним.
Натомість сюжет швидше ніякий, а мова мене справді дратувала. Ок, сюжет не поганий, просто не вражає. Хотілося, щоб історія закінчилася якимись вчинками, а не лише добрими планами і неприроднім покаянням грішників. А от мова викликала в мене єдину асоціацію – колись у літературному журналі ми робили із сухого підрядника «багату мову». Це спочатку пишеш, як є, а потім обкладаєшся словниками й кожне слово в тексті замінюєш на синонім. Більш емоційно забарвлений синонім, діалектний, застарілий, власне український замість запозиченого чи щось таке. Сама по собі багата мова і великий словниковий запас – це круто, правда. Проте в тій ситуації це було аж занадто і лише тому, що так подобається начальству. Стиль – павлін-мавлін, повний печворк. От і тепер у мене склалося враження, ніби автор під час письма тримає під рукою коробочку карток з виписаними словами, які треба повставляти. Оповідь ведеться від першої особи, і я так і не змогла повірити, що сучасний підліток думає і розмовляє такими словами і конструкціями. Завеликий словниковий запас :/ І жодного сленгу, між іншим. Може, я погано думаю про сучасних підлітків. Може, я порівнюю зі зросійщеним Києвом, а там у Львові молодь саме так і спілкується. Проте вся ця історія в цілому видалася мені якось штучною, вимученою. Підліток, чиї думки пише хтось дорослий зі словником, дорослі, які раптово знаходять сенс життя. Не віриться.
І тут зринає інше питання – а як тоді писати для підлітків? З одного боку, має бути багата мова, щоб читач із чогось розширював власний словниковий запас. Треба, щоб книга ніби підтягувала читача кудись на вищий щабель. З іншого боку, потрібно писати і про сучасність, і про однолітків, та й так, щоб це було правдою, інакше не відбудеться довіри, книга не зацікавить. І як тоді? Може, автор все правильно зробив, а я вмію придовбатися навіть до переваг… Сумніви.

P. S. Ленчик, дякую :-*
From:
Anonymous( )Anonymous This account has disabled anonymous posting.
OpenID( )OpenID You can comment on this post while signed in with an account from many other sites, once you have confirmed your email address. Sign in using OpenID.
User
Account name:
Password:
If you don't have an account you can create one now.
Subject:
HTML doesn't work in the subject.

Message:

 
Notice: This account is set to log the IP addresses of everyone who comments.
Links will be displayed as unclickable URLs to help prevent spam.

Profile

hisime

July 2017

S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
16 171819202122
23242526272829
3031     

Style Credit

Page generated Jul. 24th, 2017 10:42 am
Powered by Dreamwidth Studios